Pasechnik

Слет!!! Винница!!! 25-28 июня 2016!!!

Recommended Posts

а все могло би бути інакше - http://shalenaolena.livejournal.com/249108.html#cutid1

Были там, а вот в Березке не были!

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

 

 


Были там, а вот в Березке не были!
а я не був.... ;(((

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

1. Pasechnik + Anna_shs (возможно Кирилл Сергеевич но не факт) - двухместный номер 


2. korgos 2+1 (Аванс - 600грн)


3. Niralax - 2


4. Donwolf-2 + 2 молодежь 13 и 14 лет


5. Алексей mk ua - 2 (Аванс - 1200грн)


6. Белый 2 - двух местный номер. (Аванс - 800грн)


7. ANDY - без ночевки


8. SRG - 2хмісний (Аванс - 400грн)


9. Ryab4ik 3+2 4-х местный


Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Ох и тяжелая будет битва)))

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

 

Лядовський скельний монастир[ред. • ред. код]

 

На лівому березі Дністра, знаходиться однойменне село Лядова і скельний монастир. Останній, напрочуд дивовижний пам'ятник загадково-хвилюючої минувшини, скромно розташувався у монолітних скельних виступах, немов притулився до білої вапнякової гори, що пірамідально здіймається над південною околицею долини. Це знаменита по древності, історичному значенні і мальовничому розташуванні обитель, що носить назву Свято минувшини села Лядово, за що воно не одне десятиліття привертає увагу.

 

Про монастир існує безліч легенд і переказів, історичних фактів і припущень. Тим часом і досі живі розповіді й легенди про конкретні монастирські древності та документи. Одні стверджують, що заховані вони у недосліджених печерах. Інші - в одному з підземних ходів на верхньому плато. Таких місць тут дійсно немало, однак всі вони сильно пошкоджені в результаті землетрусів, війн, та й просто часу. А єднає ці всі розповіді й легенди одне: вони закінчуються тим, що в угодний Богові час монастирські древності відкриються чернечій братії.

 

Досить згадати тільки роки князівської влади Володимира у Києві. Саме тоді - в період княжіння Великого Рівноапостольного князя Володимира Святославовича - Хрестителя України-Русі, у мальовничі скельні місця на лівобережжі Дністра прийшов один його сподвижник, що підтримував князівську владу Києва і обраний нею християнський шлях. Звали його Антоній, а до того в миру Антин. Саме з його ім'ям, а також зі справами посельників-іконопоклонників, що опинялись у візантійській імперії в ролі гонимих богомольців і, залишаючись православними, проникали дедалі на північ, де й селились в печерах, пов'язана історія Лядовського монастиря.

 

До того Антин молодим побував у Царгороді, а на Святому Афоні, в одному з монастирів на півострові, що на сході Греції, прийняв чернечий постриг і чернече ім'я Антоній. У 1013 році на зворотному шляху до Русі, "із Афонських гір в святий град Київ", Антоній почув поклик "Гласу небесного" і зупинився у лядовському благодатному краї. Він поселився у скельних печерах, де висік сам собі келію, яка і досі носить його ім'я. Це місце є особливо шанованим у Лядовському монастирі. Зовнішній його вигляд залишається незмінним протягом останнього тисячоліття.

Виникнення Лядовського скельного монастиря засвідчило високий духовний потенціал наших предків, віра яких ставала і патріотизмом, силою Батьківщини. Але найбільше ці печери, як з'ясувалося, допомагали відшуковувати «мову для звернення до Бога». Адже це і було їх первинним призначенням. Для цього печери, в яких монахи проводили більшу частину своїх днів, у буквальному розумінні були відірвані від усього земного, навіть від світла. І саме так, за переконаннями самих ченців, їм краще досягти Божественного прозріння і зберігати віру Христову.

 

Серед найперших згадує про скельний монастир літопис ХІІ ст. про похід князя Івана Берладника, улюбленця простого люду та - ізгоя у панства, на Пониззя у 1159 році. То всім відомо, що міжусобиці, боротьба у найжорстокіших формах за територію і владу призвели до того, що у 1226 році лядовські скельні береги у складі всього Пониззя були відтяті польським князем Мстиславом Удалим. Він же і проголосив про утворення у цій місцевості окремого князівства. Ну, а вже 1241 року володарем цих земель став галицький князь Данило Романович. Такими, на жаль, а не іншими виявились приготування до протистоянь татаро-монгольському нашестю. Татаро-монголи контролювали ці терени з середини ХІІІ до середини ХІV ст. Орди вимітали з усіх храмів все найцінніше. Скориставшись цим, римо-католицька церква, яка сподівалась підпорядкувати західні руські князівства своєму впливу, відкрито обіцяла всебічну підтримку у боротьбі з татаро-монголами і навіть королівський титул за перехід до католицької віри. Але цілком зрозуміло, що втрата державності, що супроводжувалася посиленням поборів як з боку своїх князів, так і з боку завойовників, давалася взнаки якщо не на стані духовного переконання, то на стані храмів і монастирів.

 

Тим часом, з кінця XІV ст. ці краї на довгі віки, аж до кінця ХVІІІ ст., стали входити до складу Польського королівства і Великого князівства Литовського. У цей період Лядовський монастир переживає незвичайні часи. Всі згадані події, звичайно, у тій чи іншій мірі мали відношення до позиції духовенства і братії. Адже там, в печерах звучало благословення козакам. І, навіть, був такий випадок, що монахи та ченці, які користувалися особливою прихильністю Богдана Хмельницького, отримавши від гетьмана важливе завдання, передають грамоту патріарху Паїсію, а на словах — доручене їм Богданом Хмельницьким прохання до царя Олексія Михайловича. Мовляв, просить гетьман український заступитись за Україну та його запорізьких козаків. Що й увінчалось успіхом. В час двадцятисемирічного володарювання тут турків, за якого майже в усіх монастирях Подністров'я життя знову завмерло, осиротіли і Лядовські церкви. Втім, на відвойованих у турків «під занавіс» ХVІІ ст. територіях церковне життя отримало новий імпульс у розвитку. Дві церкви («дві печери») в одній скелі Лядовського монастиря були освячені православними на честь Усікновення голови святого Іоанна Предтечі і Святої Великомучениці Параскеви П'ятниці. Лядовська обитель пам'ятає також, як на початку ХVІІІ ст. протягом декількох десятиліть, у ній — зовсім збіднілій, перебували греко-католики. Після входження Поділля до складу Російської імперії Лядовський монастир знову повернувся православним. Предметом особливого поклоніння православних віруючих там на монастирській горі, і у Лядовських храмах зокрема, знову стали дві святині. Перша — кам'яний хрест для означення, що це територія релігійна монастирська, знаходиться під захистом Божим. Другою святинею була стародавня, надзвичайно шанована ікона Усікновення чесної голови Хрестителя Господнього Іоанна. Вона з давніх-давен вважалася чудотворною. Та можна було чути, що чудодійною силою володіють не тільки ікони, лаврські мощі, але і джерела цілющої води.

 

Швидше, все це разом і утворювало тут святиню - те місце, де людині зручніше, краще спілкуватися з Богом-Творцем, пізнавати Його,

насолоджуватись Ним, а також пізнавати самого себе. В селі Лядово кожен з місцевих покаже старовинну криницю і Антонієве джерело, які невідомо скільки століть напували і зцілювали подорожніх, що прямували до монастиря. Невипадковим вважається, що справедливо повелося порівнювати це джерело, властивості його води із водою з криниці Антонія, яку було Преподобним власноруч закладено і на території Печерського монастиря у Києві у тому ж ХІ ст. Широко відомо, що та вода зцілювала хворих людей. А тим часом, у Лядовому церква жила одним життям зі своїми прихожанами. З 45-х років ХІХ ст. два лядовські священнослужителі — Григорій Янківський і Володимир Стефанівський, внесли значний вклад не лише у розвиток душ пастирської, а й просвітницької освітянської справи у своєму краї. Саме тоді Лядовський монастир став перетворюватись у помітний господарський центр Поділля. Ще у 1849 році у Лядовському приході священик Григорій Янківський відкрив училище, яке діяло до 1854 р. Там навчались селяни з числа прихожан. А в 1860 по 1861 рр. Володимиром Стефанівським було відкрито два училища, перше — для селянських хлопчиків, друге — для дівчаток. Церква жила єдиним життям зі своїм народом. На початку ХХ ст. матеріальний і духовний стан людей піднімався до нечуваного рівня, успіхи стали даватися і на церковному житті, Лядовському церковному приходу належало всього понад 50 десятин землі в долині біля Дністра.

 

Промінь сонця у "темному царстві" пробився у 1998 році, коли сюди повернулися котельники і стали з надзвичайною енергією відтворювати монастир. На чолі тієї групи ченців, що прийшла до Лядова з Почаївської лаври, був молодий, але мудрий монах Антоній. Його поява стала немов знаменням, воскресінням мало не через десять століть Преподобного. І ожили покинуті пустки, і пішли сюди знову прочани. Того ж року монаха Антонія було рукопокладено в ієромонахи і призначено ігуменом монастиря. Він став не просто першим, хто взявся на межі двох тисячоліть відновлювати святиню, він прийшов переповнений прагнення вселити у зневірений у всьому люд, особливо в душі молоді, силу Христової віри.

 

Безумовно, Лядовський монастир до дня власного тисячоліття має постати відродженим у своїй повній красі. Так вважає кожний, хто бодай раз доторкнувся до цієї святині, ступивши на її територію, і, допомігши в її відродженні. "Оце і є невидима присутність Бога в ділах людських", - гарно, по-філософськи проникливо думає і каже св. отець Антоній про життя людей в нім. А таких людей наш народ шанує і буде шанувати, бо стали вони на дорогу добра і порядності. Перед людьми, самим собою і Богом.

 

...Сьогодні тут, на Лядовській горі, як і тисячу років тому, чисте, аж п'янке, повітря, тиша, спокій, і те, що не піддається визначенню у словах - благодать та намоленість. Тут люди задовольняють свої духовні запити через працю і молитви, отримують душевний спокій, спілкуючись тихенько наодинці з Господом. Тут зовсім інший, особливий світ. Такі явища не зникають, як міраж. Сюди не йдуть здобувати чи шукати слави, а шукають тут мудрість, подібно Соломону іудейському. І почуття свої тут тримають міцно, як коня у вуздечці. Тож це місце просто було приречене на те, щоб знову перетворитись у негаснучу лампаду, радість прочан, всіх віруючих. Сердечні і добрі слова, що тут народжуються, вже ніколи не стихатимуть і за межами цієї обителі, вони розноситимуться людьми, вдячністю відгукуватимуться у кожному обігрітому тут серці.

 

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
@Niralax,что это за экскурс истории? Зовут меня Дмитрий, а не Григорий и фамилия с ошибкой на украинском языке написана :)

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

@Белый, але ж ти диви, все прочитав ))) Це монастир, куди ми маємо поїхати 26 числа ))) 

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

А 25 го во сколько сбор в Виннице?

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

где финиш завтра? про монастырь здорово! поедем, может кого оставим там... у меня возможно будет на слете "-1" член семьи. жену не отпускают с работы (недавно сменила).

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

короче ехать просто на "базу".... :)

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

А что с собой брать. Я первый раз не вкурсе что да как? Мясо угли бухло?

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

А что с собой брать. Я первый раз не вкурсе что да как? Мясо угли бухло?

Настроение и деньги!

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Та каждый раз одно и то же: съездили, отдохнули, пофоткали, меняются фотами через личку и ВатсАп и втихаря их сами рассматривают. Жадины! :D

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

@loboris63, та там такеееее... Є що згадати, немає чого дітям показати... 

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

@Niralax, а де ти тут дітей бачив? Тут уже діДи є.))))))))))) Давай, коротше, показуй! 

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

@loboris63, там у Дімарика на фотоапараті така жестяка, страшно навіть згадати, що він це все зафіксував ))) Я лише на телефон фоткав, то доберусь до компу домашнього і спробую все скинути. 

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
Начну я по чуть чуть выкидывать фото ))))

fa13b43bc92b.jpg

99967c78a6a1.jpg

0088ac6ee398.jpg

6ae6f66d969e.jpg

794ab91b88de.jpg

aafb94ee4454.jpg

b38860a81272.jpg

2c4795f3c605.jpg

91152785f5f6.jpg

1a5601bf1af8.jpg

beb1dc6bd701.jpg

 

третий день он такой

f146f4a433c1.jpg

5c56fb207ac6.jpg

3ef644dca6f5.jpg

2652ddb393a5.jpg

482a0fafe6f1.jpg

0d13efdb14d8.jpg

bd54fa7c65f3.jpg

f9e45372279e.jpg

a46ace9cf7aa.jpg

a0dc9b8b6436.jpg

d3fb818ec256.jpg

6861eede89fe.jpg

6b2b944dad9c.jpg

3639cff2aaf5.jpg

58cac52497f6.jpg

9511e6b18824.jpg

8edf225652ca.jpg

b3f22134e7e7.jpg

aa373f50e726.jpg

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

ну и еще немножко   

9719b6c23e1b.jpg
15e320682e3d.jpg
afae21870c14.jpg
c5c170051643.jpg
4ce25062d90a.jpg
3dc1743292b4.jpg
2fd96200057a.jpg
045ba01627e5.jpg
fee8fea0a74d.jpg
32d8ccf3fb25.jpg

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Во-о-от, другое дело! Видно, что время было проведено чрезвычайно плодотворно, интересно, а ещё и питательно. :good А на последней фотке - это чаевые?

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Во-о-от, другое дело! Видно, что время было проведено чрезвычайно плодотворно, интересно, а ещё и питательно. :good А на последней фотке - это чаевые?

Это на утро, на пиво, чтоб ни кто не уволок

Поделиться сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Создайте аккаунт или войдите для комментирования

Вы должны быть пользователем, чтобы оставить комментарий

Создать аккаунт

Зарегистрируйтесь для получения аккаунта. Это просто!

Зарегистрировать аккаунт

Войти

Уже зарегистрированы? Войдите здесь.

Войти сейчас


  • Сейчас на странице   0 пользователей

    Нет пользователей, просматривающих эту страницу